***

Это кажется только, что идешь по прямой –

Сквозь года и манящие дали,

А по сути – спешим, чтобы снова домой

Возвратиться по вечной спирали.

                                               1983 г.

 

***

Вперед, мой конь, сквозь смутные ряды   

Своих и устранившихся средь боя,

Где нет ни славы легкой, ни покоя,

А впереди – желанные труды.

 

Вперед, мой конь, душа, не унывай,

Сливайтесь в целое – стрела и колесница!

Сказал Поэт: "Покой нам только снится!"

Наивен тот, кто ищет в жизни рай.

                                                 1980 г.

***

Як згоріле насіння,

Спить в землі покоління.

Спить в степах і в болотах,

І в холодних широтах.

 

Сплять в землі і в воді,

І старі й молоді,

Сплять сумні і веселі,

Сплять двори й цілі села.

 

Сплять і губи, і коси,

Поцілункиі роси.

Сплять пісні і надії,

І тривоги, і мрії.

 

Як згоріле насіння,

Спить в землі покоління.

І долаючи путь,

Оглянись!

Не забудь*!

           1967 р.

 

***

Прошла война…

Но вот ее следы –

Обелисков строгие ряды.

Им не страшны

Ни холод,

Ни жара.

Уснуло намертво

Последнее:"Ура!".

 

Уходят в вечность

На граните даты.

И вечно молоды на карточках

Солдаты.

Прошла война. Повсюду тишина,

Оплаченная жизнью.

И сполна!

1971г.,

Прага

 

***

Вона давно вже не чекає

Того, що згинув на війні,

І ніби літо догорає

Її надія в сивині.

                     

Коли ж гроза чи завірюха

Свій танок в темряві зав'є,

Вона встає і довго слуха,

Як гілка чітко в шибку б'є.

                                    1965 р.

***  

Из бескрайних, как Космос, полей

Ветер песню чуть слышно доносит,

Или это из прожитых дней

Тебя в гости забытое просит.

                                                 1983 г.

***  

Ісплю, й не сплю. А щедре літо

Величний спокій в серце ллє,

І, як в дитинстві, все на світі

І незалежне, і моє:

І цей стрімкий у небі сокіл,

Шляхи далекі, що димлять,

І осокорів ряд високий,

Що наді мною ледь шумлять…

                                                    1976 р.

***  

Мов блискавка, згадалась мить:

Йде літний дощ, вода шумить,

А я з вікна дивлюсь на світ,

На горобців, що поміж  віт

Сидять, цвірінькають щасливо,

А над селом проходить злива,

Вода подвір'я заливає,

Скрізь, поміж квітами вода,  

І мати з поля поспішає –

Ще зовсім-зовсім молода.

                                         1976 р.

*** 

Погас закат.

Темнеет дальний лес.

В полях царит покой и тишина.

На чистый купол пепельных небес

Выплывает медленно луна.

 

Еще сверчки в траве не говорили,

Еще дорога не остыла после дня,

Еще душа моя не разлюбила

Ни этих мест знакомых,

Ни тебя.

     1967 г.

 

***  

Ніби шпилька у стрічці,

Тонко мріє місток,

Загубивсь я на річці

Серед білих заток.

Білі хмари заснули,

Ледь тремтить далина,

Мрійний голос зозулі

Мов крізь сон долина.

                            1976 р.