***
Дай тебе я наостанок
Обніму,
Сум прощальний на хвилиночку
Зніму.
І залишиться у грудях,
Ніби сталь,
Ця безсмертна дівчина –
Печаль.
Тяжкість суму вогняного
Відведи,
І до кóня вороного
Доведи.
Навіть іншого кохаючи,
Згадай
Цю заквітчану дорогу,
Наче в рай.
Коли-небудь під цим кленом,
Що шумить,
Згадай з іншим і про мене –
Хоч на мить.
2000 р.
***
Поэзия – всегда возвеличенье
Того, что было и до нас вели́ко.
Краса – есть часть божественного лика,
В пределах вечности её предназначенье.
И потому не вспомнить до конца,
И в этом даже нет земного толка,
Овал воздушный Вашего лица,
Цепочки снежный блеск
на черной сетке шелка,
И никогда не выразить словами,
Того, что видел, сидя перед Вами.
1997 г.
***
"Что же в самом деле самое прекрасное
из того, что я видел на земле?
самое прекрасное – деревья".
Юрий Олеша
Тамв рідній стороні – дерева особливі,
Які ми згадуєм, немов живих людей,
Про них душа, як мати про дітей,
Ніде не забува в довірі незрадливій.
Блукаєм по світах, вони ж ростуть у полі,
Можливо, в центрі, або ж край села,
І дивляться на нас крізь роки і діла…
Берези, верби, ясени, тополі…
1976 р.
***
А вот и море – юности мечта!
Покинув зной, назойливый и томный,
Войду, раздевшись,
В ласковые волны, –
Под чайки крик, приветственно высокий,
На парус глядя дивно одинокий,
Приветствуя знакомые места!
1980 г.,
поселок Морское, Крым
***
Мов чиясь біла мрія,
Білий парус біліє.
Незалежно від щастя,
Незалежно від горя
Вічний парус біліє,
Ледь торкаючись моря.
1976 р.
***
Євірші для боїв –
Їх пишуть і читають,
Щоб перемогти і вижити.
Є вірші для доріг,
Бо ніхто не хоче бути самотнім,
А друзі не всі надійні.
Є вірші для серця,
Яке не слухає розуму.
Є вірші для роздумів,
Бо все життя – це постійне попередження,
Але не всі хочуть думати.
І є вірші для віршів –
Найсамотніші,
Бо їх
Ніхто не читає.
І їх найбільше.
1967 р.
***
О, ты чудо, кенгуру!
Я от радости умру,
Когда ты передо мной
И общаюсь я с тобой.
Ты ведь умничка какая!
Скачешь, ветром пролетая,
И свое дитя задаром
Не подаришь генералам,
Иль какой-то сатане,
Чтоб убили на войне.
Я ко всем тебя ревную.
Дай твой носик поцелую
Или лапку, на прощанье,
За столь милое свиданье.
1988 г.,
Австралия
***
На празднике Космической игры
Я видел в малом целые миры:
На паутинке чья-то жизнь держалась,
Или скала от капли разрушалась.
1976 г.
***
"На юбилее было много
гостей и цветов".
Из газет
Отцветали букеты один за другим,
Как люди на этом миру,
И лишь этот букет, как огонь на ветру,
Был дивною силой храним.
Он долго стоял, излучая свой свет,
И вплоть до последнего дня
Как будто твердил: "Счастья вечного нет,
Оно в том, что ты видел меня".
20.09.1997 г.
К ПОРТРЕТУ
АВРААМА ЛИНКОЛЬНА
Рабством обвенчаны
Помыслы худших.
А пули, как женщины,
Влюбляются в лучших*.
1986 г.
* Портрет-барельеф Авраама Линкольна, вырезанный из терновой косточки (3х3 мм). Автор: Н.Сядристый.
© 2024 М. Сядристий, «Мікроарт»