***

Дай тебе я наостанок

Обніму,

Сум прощальний на хвилиночку

Зніму.

 

І залишиться у грудях,

Ніби сталь,

Ця безсмертна дівчина –

Печаль.

 

Тяжкість суму вогняного

Відведи,

І до кóня вороного

Доведи.

 

Навіть іншого кохаючи,

Згадай

Цю заквітчану дорогу,

Наче в рай.

 

Коли-небудь під цим кленом,

Що шумить,

Згадай з іншим і про мене –

Хоч на мить.

            2000 р.

 

***

Поэзия – всегда возвеличенье

Того, что было и до нас вели́ко.

Краса – есть часть божественного лика,

В пределах вечности её предназначенье.

 

И потому не вспомнить до конца,

И в этом даже нет земного толка,

Овал воздушный Вашего лица,

Цепочки снежный блеск

                              на черной сетке шелка,

И никогда не выразить словами,

Того, что видел, сидя перед Вами.

                                                1997 г.

 

***

         "Что же в самом деле самое прекрасное
           из того, что я видел на земле?

           самое прекрасное – деревья".

                                    Юрий Олеша

 

Тамв рідній стороні – дерева особливі,

Які ми згадуєм, немов живих людей,

Про них душа, як мати про дітей,

Ніде не забува в довірі незрадливій.

 

Блукаєм по світах, вони ж ростуть у полі,

Можливо, в центрі, або ж край села,

І дивляться на нас крізь роки і діла…

Берези, верби, ясени, тополі…

                                                   1976 р.

 

***

А вот и море – юности мечта!

Покинув зной, назойливый и томный,

Войду, раздевшись,

В ласковые волны, –

Под чайки крик, приветственно высокий,

На парус глядя дивно одинокий,

Приветствуя знакомые места!

                                    1980 г.,

                  поселок Морское, Крым

 

***

Мов чиясь біла мрія,

Білий парус біліє.

Незалежно від щастя,

Незалежно від горя

Вічний парус біліє,

Ледь торкаючись моря.

                                   1976 р.

 

***  

Євірші для боїв –

Їх пишуть і читають,

Щоб перемогти і вижити.

         

Є вірші для доріг,

Бо ніхто не хоче бути самотнім,

А друзі не всі надійні.

 

Є вірші для серця,

Яке не слухає розуму.

                                

Є вірші для роздумів,

Бо все життя – це постійне попередження,

Але не всі хочуть думати.

 

І є вірші для віршів –

Найсамотніші,

Бо їх

Ніхто не читає.

І їх найбільше.

               1967 р.

 

***

О, ты чудо, кенгуру!

Я от радости умру,

Когда ты передо мной

И общаюсь я с тобой.

 

Ты ведь умничка какая!

Скачешь, ветром пролетая,

И свое дитя задаром

Не подаришь генералам,

Иль какой-то сатане,

Чтоб убили на войне.

 

Я ко всем тебя ревную.

Дай твой носик поцелую

Или лапку, на прощанье,

За столь милое свиданье.

                                1988 г.,

                                 Австралия

 

 ***

На празднике Космической игры

Я видел в малом целые миры:

На паутинке чья-то жизнь держалась,

Или скала от капли разрушалась.

                                                         1976 г.

***

 

                                "На юбилее было много

                                         гостей и цветов".

                                                          Из газет

 

Отцветали букеты один за другим,

Как  люди на этом миру,

И лишь этот букет, как огонь на ветру,

Был дивною силой храним.

 

Он долго стоял, излучая  свой свет,

И вплоть  до последнего дня

Как будто твердил: "Счастья вечного нет,

Оно в том, что ты видел меня".

                                          20.09.1997 г.

 

К ПОРТРЕТУ

АВРААМА ЛИНКОЛЬНА

 

Рабством обвенчаны

Помыслы худших.

А пули, как женщины,

       Влюбляются в лучших*.

                                           1986 г.

 

 

 

* Портрет-барельеф Авраама Линкольна, вырезанный из терновой косточки (3х3 мм). Автор: Н.Сядристый.